<p><strong>Японця Тадао Андо називають starchitect — зіркою серед архітекторів. Його роботи порівнюють із дзен-буддизмом та хайку, а критики дивуються, як колишній боксер без архітектурної освіти може створювати подібні будівлі. Дар’я Нагорна розповідає, чому Андо для цього знадобилося лише дві складові — порожнеча та сонячне світло.</strong></p> <p style="text-align:justify">Тадао Андо народився в Осаці 1941 року — незадовго до того, як американська авіація перетворила значну частину японських будівель на попіл. Коли Андо був підлітком, він спостерігав, як тесля, що відновлював будинок, із ентузіазмом і кропіткою працею перфекціоніста щодня брався за своє ремесло. «Я подумав: “Він справді пристрасно ставиться до роботи. Це вражає". Якби мені довелося точно визначити момент, коли я усвідомив, що таке архітектура, то це був би він», — згадує Андо.</p> <p style="text-align:justify">Жоден текст про Тадао Андо не обходиться без згадки про те, що він архітектор-самоук без профільної освіти. До проєктування будівель він професійно займався боксом: провів близько 12 боїв, але пішов зі спорту, бо вважав себе недостатньо вправним. Вже подумуючи над завершенням кар’єри, Андо знайшов нове захоплення — він побачив у книжковому магазині книгу корифея архітектурного модернізму Ле Корбюзьє (за його спогадами, він місяць накопичував гроші, аби її придбати).</p> <img alt="" height="600" src="/static/ckef/img/Tadao_Ando_DE%20SINGEL.jpg" width="434"> Молодий Тадао Андо. Фото: DE SINGEL / Flickr <img alt="" height="337" src="/static/ckef/img/Notre%20Dame%20du%20Haut_1.jpg" width="600"> Собор Нотр-Дам-дю-О в Роншані. Фото: Evan Chakroff / Flickr <p style="text-align:justify">Андо часто запитують, чи потрібна архітекторові освіта, якщо можна було вчинити, як він. У 24 роки японець вирушив до Владивостока та Москви Транссибірською магістраллю, а далі — містами Європи та США. У інтерв’ю Vanity Fair Андо розповідав, що вирішальним моментом подорожі стало відвідування собору Нотр-Дам-дю-О в Роншані, який створив Ле Корбюзьє. Він побачив, як світло пробивається крізь прорізи в бетонній залі і м’яко ллється на спини парафіян.</p> <p style="text-align:justify">Через майже 60 років, відповідаючи на питання, чи все ж таки потрібна профільна освіта, він скаже: «Архітектуру слід вивчати через концепти та її фізичне сприйняття». Андо ухиляється від прямої відповіді, але, судячи з усього, він вважає, що ні.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Порожнеча як будівельний матеріал</strong></p> <p style="text-align:justify">Після чотирирічної подорожі японець повернувся додому, де відкрив архітектурне бюро Tadao Ando Architects & Associates. Першим замовленням Андо, як виявиться, стало проєктування його ж власного офісу. Спершу будинок призначався для молодої родини, але, дізнавшись, що вони очікують двійнят, та відмовилася від проєкту через брак метражу. Але Андо продовжив будівництво і переніс туди офіс. Екстер’єр бюро — геометрична простота оголеного бетону, інтер’єр — складна тривимірна структура, утворена сходами і підвісними переходами, крізь які переливається світло, чия гра поглиблює простір.</p> <img alt="" height="450" src="/static/ckef/img/tomishima%20house.jpg" width="600"> Перший проєкт Андо — будинок Томішіма в Осаці. Фото: Kazunori Fujimoto / Flickr <p style="text-align:justify">Перше реалізоване замовлення Андо — ключ до його подальших робіт. У своїй практиці японець уникає декоративного оздоблення та надто складних текстур. Його головний інструмент — це бетон. Другий матеріал — це порожнеча. Порожнеча в архітектурі Андо стає полотном для динамічної гри світла, яка постійно трансформує простір.</p> <p style="text-align:justify">Одна з найвідоміших будівель Андо розташована на острові Наосіма. Будинок Бенессе, пристосований для потреб музею сучасного мистецтва, має комплексну структуру. Сам музей розташований над землею, а готель, що прилягає до нього, на шість номерів знаходиться під землею і своєю конструкцією повторює овал. У центрі готелю — резервуар з водою, а зовні й над ним — ділянка з густою рослинністю, що звисає з краю.</p> <p style="text-align:justify">Заглиблені під землю будівлі (Андо повторив цей прийом під час створення музею мистецтва Чічу в 2004 році), холодний бетон, мінімальна кількість вікон та пуристський мінімалізм, здавалося б, мали робити проєкти японця осередком дискомфорту. Але Андо конструює будівлі-парадокси: в його просторах хочеться не тільки бути, а й жити і мислити.</p> <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/Benesse%20House%20Oval.jpg" width="600"> Готель будинку Бенессе на острові Наосіма. Фото: 663highland / Wikimedia Commons <img alt="" height="400" src="/static/ckef/img/Chichu%20Art%20Museum1.jpg" width="600"> Музей Чічу на острові Наосіма. Фото: Dan Conway / Flickr <p style="text-align:justify">Вони можуть нагадувати келію — кімнату, в якій майже нічого немає саме тому, що її мешканцю всього достатньо. Тому роботи архитектора порівнюють з хайку чи станом дзену — тріумфами простоти та скромності, в яких ховається глибина. Сам Андо кілька разів посилався на японську концепцію «ма» (間 — яп. «ніщо») — наповнену порожнечу, яку заповняє не предмети інтер’єру чи різноманіття форм, а світло та людські рефлексії. «Житло має бути санктуарієм. Воно має бути місцем, де ви розмірковуєте над життям», — казав він.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Нірвана посеред гори </strong></p> <p style="text-align:justify">Мабуть, найкращою вправою з екологічного будівництва для Андо стало замовлення житлового комплексу в 1980 році. Завдання звучало так: побудувати комплекс квартир на горі Рокко, ніяк не трансформуючи ландшафт. Складність полягала в тому, що гора мала нахил у 60 градусів.</p> <p style="text-align:justify">Під час проєктування Андо звернувся до принципів архітектури метаболізму, яку сформулювали його японські колеги ще наприкінці 50-х. Архитектори напряму пропонували будувати в Японії з її малою площею і складною гірською структурою квартири-блоки — як LEGO. У разі потреби, нові блоки «нанизують» на статичне ядро з ліфтами, сходами і комунікаціями. Якщо необхідно збільшити площу, то на ядро монтують нові блоки. За таким принципом створювали знамениту і вже знесену вежу Накагін у Токіо.</p> <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/Rokko1.jpg" width="600"> Житловий комплекс Рокко в Кобе. Фото: Naoya Fujii / Flickr <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/Rokko2.jpg" width="600"> Житловий комплекс Рокко в Кобе. Фото: Naoya Fujii / Flickr <p style="text-align:justify">Андо звернувся до подібної логіки: житловий комплекс повторює форму гори, а апартаменти розташовані один над одним каскадом — дах однієї квартири слугує терасою для наступної. Архітектура метаболізму виявилася не тільки утилітарною, а й витривалою: її антимонолітність допомгає будівлям вистоювати під час стихійних лих — комплекс Рокко продемонстрував це у 1995 році під час землетрусу потужністю 7,3 бала.</p> <p style="text-align:justify">Землетрус перенесла ще одна будівля Андо — буддійський Храм Води на острові Авадзі. Стежка веде до великого ставка, який за формою нагадує квітку лотоса — символ буддизму. Зазвичай у сакральній архітектурі важлива концепція піднесення, тому шлях до храму йде вгору. Але Андо знову звертається до улюбленого прийому і розташовує священну залу внизу, під водою, а сходи до неї проходять через середину ставка. Це одна з небагатьох робіт японця, коли він поступається принципами не використовувати яскраві кольори та декоративні елементи. Зовні храм білий, внизу, в священній залі, усе наповнене теплим червоним і безліччю дерев’яних ґраток — як у класичних буддійських храмах.</p> <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/water_temple1.jpg" width="600"> Храм Води на острові Авадзі. Фото: Forgemind ArchiMedia / Flickr <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/water_temple3.jpg" width="600"> Храм Води на острові Авадзі. Фото: Evan Chakroff / Flickr <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/water_temple2.jpg" width="600"> Храм Води на острові Авадзі. Фото: Doctor Casino / Flickr <p style="text-align:justify">Андо ніколи не причисляв себе до японських дзен-буддистів, але виніс із філософії важливий урок: «Під час створення простору для людського життя, — каже він, — понад усе, я надаю перевагу створенню місця, де відбуватиметься діалог із природою. Це фундаментальна позиція моєї архітектури».</p> <p style="text-align:justify"><strong>Там, де встає Сонце</strong></p> <p style="text-align:justify">«Суть архітектури в тому, щоб залишити щось наступному поколінню. Є будівлі, які вчать цінності життя через архітектуру і будівництво. Ось таку будівлю я хотів би залишити після себе. Я не кажу, що досяг мети, але я намагаюся», — казав Андо два роки тому.</p> <p style="text-align:justify">Утім, на думку критиків, японець уже досяг цього.</p> <p style="text-align:justify">Magnum opus Андо вважають не Музей сучасного мистецтва в американському Форт-Верті, де наче з води виростають п’ять масивних павільйонів, чи футуристичний, прорізаний круглими отворами, як швейцарський сир, театр Poly Grand у Шанхаї.</p> <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/Modern%20Art%20Museum%20of%20Fort%20Worth1.jpg" width="600"> Музей сучасного мистецтва в Форт-Уерті, штат Техас. Фото: Thomas Hawk / Flickr <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/ply_grand1.jpg" width="600"> Театр Poly Grand в Шанхаї. Фото: MichelC+ / Flickr <p style="text-align:justify">Найвпізнаваніший твір Андо — найпростіший. Християнський Храм Світла в містечку Ібаракі неподалік Осаки будувався наприкінці 1990-х за умов вкрай обмеженого бюджету. На думку самого архітектора, саме тому він вийшов вражаючим.</p> <p style="text-align:justify">У невеликому приміщенні Андо вирізав у бетонній стіні хрестоподібну щілину, через яку пробивається світло. Фасад із хрестом виходить на південний схід, де встає сонце — саме у той час, коли починаються служіння. Промені світла проходять через щілину і проєктують сяючий хрест у темному храмі, повністю позбавленому вікон.</p> <p style="text-align:justify">«Світло, одночасно дивовижне й інтенсивне, лилося на спини людей в молитві. В цей момент я зрозумів, що це те саме місце, яке я шукав. Можна створювати архітектуру, просто переслідуючи світло» — це слова Андо, але не про Храм Світла. Так він описував свій досвід, коли 60 років тому побачив Нотр-Дам-дю-О авторства Ле Корбюзье.</p> <p style="text-align:justify">«Світло, одночасно дивовижне й інтенсивне, лилося на спини людей у молитві. У цей момент я зрозумів, що це те саме місце, яке я шукав. Можна створювати архітектуру, просто слідуючи за світлом», — це слова Андо, але не про Храм Світла. Так він описував свій досвід, коли 60 років тому побачив Нотр-Дам-дю-О авторства Ле Корбюзьє.</p> <p style="text-align:justify">Ці слова добре описали б і його головну роботу.</p> <img alt="" height="399" src="/static/ckef/img/Church%20of%20the%20Light1.jpg" width="600"> Храм Світла в Ібаракі. Фото: Evan Chakroff / Flickr <img alt="" height="397" src="/static/ckef/img/Church%20of%20the%20Light3.jpg" width="600"> Храм Світла в Ібаракі. Фото: Hiromitsu Morimoto / Flickr <p style="text-align:justify"><strong>Допоки не пролунає гонг </strong></p> <p style="text-align:justify">Тадао Андо 84 роки. За останні десятиліття переніс три операції та втратив п’ять органів. Щоранку він виходить на прогулянку, працює чотири-п’ять годин, відвідує спортзал і читає перед сном. Так він робить щодня протягом останніх років. Сам Андо зізнається, що працює вдвічі менше, ніж звик.</p> <img alt="" height="400" src="/static/ckef/img/Tadao_Ando.jpg" width="600"> Тадао Андо. Фото: Forgemind ArchiMedia / Flickr <p style="text-align:justify">Андо часто проводив паралелі між архітектором і боксером: обидві професії наповнені постійними битвами, в першому випадку — це ринг, а в другому — стіл із кресленнями. «Бокс потребує від боксера повної самовіддачі й самодисципліни, — казав японець. — Виснажливі тренування, виснаження тіла до межі, повна самовіддача на рингу — лише за таких екстремальних умов прокидається сила. В архітектурі те саме».</p> <p style="text-align:justify">Наразі Андо працює над проєктуванням Національного музею в Ташкенті. У його бюро висять боксерські рукавички, підписані багаторазовим чемпіоном Евандером Холіфілдом. Андо не збирається йти з рингу.</p> <img alt="У Ташкенті будують Національний музей за проєктом японського архітектора Тадао Андо" height="230" src="https://bzh.life/static/img/t/a/tadao_ando_national_museum_of_uzbekistan_2_kv_608x0.jpg" width="380"> У Ташкенті будують Національний музей за проєктом японського архітектора Тадао Андо Ірина Маймур 28 серпня 2025