<p><strong>У Павільйоні 13 на ВДНГ відкрили проєкт китайського художника Ай Вейвея. Композиція в центрі інсталяції — сферичні форми, загорнуті в пофарбовану білим камуфляжну тканину — викликала критику українських інтелектуалів через нібито нечітку позицію митця щодо війни в Україні та заклик до миру. БЖ поговорив із ним — про те, що означає білий колір, та як говорити про війну, приховавши її за фарбою. </strong></p> <p style="text-align:justify">“Три досконало пропорційні сфери та військовий камуфляж, пофарбований у біле” — інсталяція з трьох математично точних сфер, натхненних ілюстраціями Леонардо да Вінчі до трактату De Divina Proportione. Робота Ай Вейвея, присвячена війні та миру, була створена на замовлення неурядової організації RIBBON International.</p> <p style="text-align:justify">Зрештою, цей камуфляж художник зафарбував білою фарбою. Згідно з опублікованою ним заявою, це була порада українського партнера проєкту, який побоювався, що “камуфляжна тканина може викликати травматичні переживання у постраждалих від війни”.</p> <p style="text-align:justify">Попри повагу до митця та вдячність за його внесок своїм проєктом у міжнародну підтримку України, робота Ай Вейвея зазнала опосередкованої критики. Українські інтелектуали, зокрема письменник і військовий Сергій Жадан та правозахисник Максим Буткевич, заохотили художника до більш однозначних висловлювань на підтримку України.</p> <p style="text-align:justify">Проте ідеї пацифізму —<strong> з</strong>асадничий принцип світогляду художника — та погляд на військових як на жертв війни, чиє життя дарма зруйноване, не резонують із частиною українського суспільства.</p> <p style="text-align:justify">В інтерв’ю БЖ митець розповів, чому білий колір найбільш насичений філософією, як на створення інсталяції його надихнули коти та пришивання ґудзиків.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Усі називають тканину, яку ви використали в інсталяції, військовим камуфляжем. Але це не так. Це не пікселі, а трафарети зображень котів зеленого кольору. Чому ви обрали котів замість камуфляжного візерунку? </strong></p> <p style="text-align:justify">Як артист, я завжди фокусуюся на тому, щоб робити все своїм шляхом і за допомогою свого власного художнього словника. Це абсолютно необхідно для того, щоб я робив свою роботу. У складний час війни в Україні я не відношуся до війни як до ready-made мистецтва [як готові та зрозумілі образи — прим. ред.]. Мій дизайн зроблений саме за допомогою патерну з котів, і в цьому є глибоке значення.</p> <img alt="" height="597" src="/static/ckef/img/5_ai_weiwei.jpg" width="600" /> <p style="text-align:justify">У кожній людській трагедії тварини також зазнають болю і також страждають — не лише від війни, а й під час пандемій та інших трагедій. Тому, якщо ми говоримо про людські права, ми також говоримо про життя, а саме про його цінність. У такому разі ми маємо говорити про ставлення людей до тварин. Не лише люди створені рівними. Усе, що є живим, є рівним. Таким чином, коти — це символ життя, зокрема й людського.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Коли я розповіла про вашу роботу моїм друзям-військовим, один із них зазначив, що найбільш природній колір, яким можна покрити уніформу солдата, — це червоний. Ви ж використали білий. Чому?</strong></p> <p style="text-align:justify">У цьому є невелика історія. Спочатку я просто хотів створити спеціальний дизайн за зразком української уніформи. Треба докласти великих зусиль, щоб зробити таку тканину і вирізати її за допомогою трафарету. Але потім одна українка сказала мені, що люди в Україні почуватимуться ніяково, побачивши уніформу. Це мене дуже здивувало. Але я все ж таки задумався над її словами, і саме тому пофарбував тканину в біле. І таким чином додав додаткового значення.</p> <img alt="" height="597" src="/static/ckef/img/6_ai_weiwei.jpg" width="600" /> <p style="text-align:justify">У своїй роботі я покривав білою фарбою різні об’єкти, зокрема й давні вази — і це про те ж саме. Так додається ще одне глибоке й складне значення, виникають майже філософські питання: у чому справжня цінність того, що ми бачимо? як ми її оцінюємо? наскільки люди почуваються скривдженими і наскільки вони почуваються захищеними? Це все ставиться під питання.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Ви мали змогу зустрітися із військовими та цивільними українцями, відвідати Харків і військові частини. Чи змінили ви свою думку щодо доцільності використання білого кольору після візиту в Україну?</strong></p> <p style="text-align:justify">Дійсно, білий колір частково приховує жорстку картину війни, але вона все одно там. Хоча війна не є очевидною, вона існує, і це дуже сумно.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Коли ви казали про зображення котів, ви сказали “мої коти”. Тобто це якісь конкретні котики?</strong></p> <p style="text-align:justify">Так, на патернах зображені мої котики. У мене багато котів, яких я підібрав на вулиці. До того ж, я виростив десь 40 котиків, які вже народились у мене. Зрештою, мені просто дуже подобаються коти. Я думаю, що люди мають величезний привілей — жити разом із цими чудовими створіннями.</p> <img alt="" height="597" src="/static/ckef/img/3_ai_weiwei.jpg" width="600" /> <p style="text-align:justify"><strong>Для інсталяції ви використали близько тисячі одиниць одягу, пошитого за фасоном кітелів і штанів української військової уніформи. Цей одяг ви скріпили ґудзиками з власної колекції. Ви колекціонуєте ґудзики? </strong></p> <p style="text-align:justify">Так, у мене велика колекція ґудзиків — приблизно сто мільйонів штук. Ґудзик — це дуже побутова, щоденна річ, яка є у всіх. От і на вашій сорочці вони теж є. Мені подобаються ґудзики, тому що їх пришивають до тканини почасту вручну — тому я їх використав, і вони також пришиті вручну. Сьогодні, на жаль, величезна кількість речей у світі створюється машинами, і ми майже втратили радість того, щоб просто пришивати ґудзики власноруч.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Багато ваших художніх робіт присвячено пересічним людям, які страждають і помирають у той час, як сильні світу залишаються до них байдужими. Але чи вважаєте ви, що людина може змінити хід подій і перетворитися з жертви на суб’єкта? </strong></p> <p style="text-align:justify">Якщо людина б’ється і захищає те, у що вірить, якщо віра продовжує осяювати її шлях, – у певному сенсі така людина залишається переможцем попри все.</p> <p style="text-align:justify"><strong>Фото: Олена Шкода, спеціально для БЖ.</strong></p>