<p style="text-align:justify"><strong>4 вересня на стримінговій платформі Peacock відбулася прем'єра псевдодокументального шоу “Газета”. Серіал уже продовжили на другий сезон: стримінг вірить, що спіноф культового “Офісу” покращить його хитке становище на ринку. Чи вірить у це кінокритик Станіслав Тарасенко — у рецензії на БЖ.</strong></p> <p style="text-align:justify">Феномен американського “Офісу” можна аналізувати нескінченно. Здавалося б, комічні будні працівників паперової компанії Dunder Mifflin навряд зацікавлять широку аудиторію. Контрінтуїтивно, але любов до “Офісу” не вщухає вже більше десятиліття. </p> <p style="text-align:justify">Прийоми мок'юментарі, що дозволяли глядачам ще більше, ніж у звичайних студійних ситкомах, занурюватись у дію; зворушливий сюжет про “маленьких людей”, що тонко балансував між потішним фарсом і емоційною драмою; каст харизматичних і різнохарактерних персонажів; оригінальний гумор і якісна сатира; глибокий психологізм, що підштовхував глядачів замислюватися про складність людських стосунків і природу конфліктів. Усе це зробило “Офіс” унікальним проєктом, який ставлять в один ряд із “Друзями” та “Теорією великого вибуху”.</p> <p style="text-align:justify">“Газета” починається з того ж самого місця, де закінчувався “Офіс”. Знімальна група, яка багато років фільмувала життя ексцентричних співробітників Dunder Mifflin, згортає вудочки, пакує знімальну апаратуру та перебирається на Середній Захід у пошуках нових сюжетів. </p> <img alt="" height="400" src="/static/ckef/img/MV5BZTQ5MWY3ZmQtZDg1Ny00NDY3LWE1OGUtZjJmZDJlNTY1NjRiXkEyXkFqcGc@.jpg" width="600" /> enter image caption here <p style="text-align:justify">Тепер у фокусі їхньої уваги — провінційна газета Toledo Truth-Teller у штаті Огайо, яка (точно як і Dunder Mifflin) переживає далеко не найкращі часи. У газету наймається новий головний редактор Нед Семпсон (Донал Глісон) — ідеалістичний простак, який живе високими стандартами журналістики, але вимушений працювати з людьми, які не писали нічого серйозніше за твіт. Буквально за один день він перевертає Toledo Truth-Teller з ніг на голову, оголошуючи радикальний перезапуск газети з журналістськими статтями, гучними розслідуваннями і кросвордом на останній сторінці.</p> <p style="text-align:justify">“Газета” побудована за лекалами “Офісу” — і це, мабуть, є головною визначальною характеристикою ситкому. Відсутність оригінальності та шаблонність “Газети”, що йде слід у слід за “Офісом”, пояснюється неприхованим бажанням її творців повторити успіх культового серіалу. Криза ідей, що спіткала Голлівуд, виражається саме у цій формулі: “Взяти щось, що глядач вже полюбив, і спробувати продати це ще раз”. </p> <p style="text-align:justify">За новими персонажами “Газети” не важко розгледіти їхні “офісні” аналоги. Наприклад, замість зворушливого і напівбожевільного Майкла Скотта (Стів Карелл) з “Офісу”, який страждав від непомірно вразливого серця, у “Газеті” постає редакторка Есмеральда (Сабріна Імпаччіаторе). Вона, як і Скотт, одержима визнанням і похвалою співробітників, страждає від самотності і легко піддається обману. Чи так: ключова любовна лінія “Офісу” розгорталася між Джимом (Джон Кразінські) і Пем (Дженна Фішер) — у “Газеті” один в одного закохуються їхні копії: Нед та його підлегла Мейр (Челсі Фрай).</p> <img alt="" height="337" src="/static/ckef/img/MV5BZjU0NDA5Y2MtYzE3OC00ZTIyLTllOTMtMmFiMjcyNTVhODJjXkEyXkFqcGc@.jpg" width="600" /> enter image caption here <p style="text-align:justify">Шоуранер Грег Деніелс намагається підсадити глядачів на ті ж “гачки”. Проте проблема полягає в тому, що одних лише “гачків” недостатньо. Так, ми знову занурюємось у вир відносин неврівноважених героїв, що нагадують дисфункціональну родину. Так, ми знову сподіваємося на перший поцілунок найбільш адекватних персонажів серіалу — Неда і Мейр. Так, ми знову переживаємо ніяковість майже через кожне випадкове слово або жест героїв — таким же самим був і головний емоційний прийом “Офісу”. Все це в “Газеті” й справді є. </p> <p style="text-align:justify">Однак змістовно “Газета” порожня і позбавлена життя. Навіть персонаж Оскара Мартінеза (Оскар Нуньєз), бухгалтер, що перекочував у спіноф з “Офісу” і таким чином зв'язав обидва серіали між собою, позбавлений будь-якого шарму. У фінальному епізоді він виймає свій головний козир, цитуючи Майкла Скотта — проте це справляє швидше гнітюче, ніж ностальгічне враження. Якщо сценаристи підсвідомо й керувалися якимись методами, то механістичним наслідуванням “Офісу”.</p> <img alt="" height="337" src="/static/ckef/img/MV5BZGMwMDQ5MWMtN2ZjMy00NTg4LTkwODUtMTNhYjk2MmRkZmM3XkEyXkFqcGc@.jpg" width="600" /> enter image caption here <p style="text-align:justify">Нарешті, “Газета” просто несмішна. Двоє журналістів, обдурені підлітками, думають, що довідалися про новий молодіжний тренд прикидатися собаками, а тому й самі починають по-собачому гавкати і задирати ноги — ну хіба може подібне зрівнятися з найкращими комедійними сценами “Офісу”, на кшталт паркуру Майкла Скотта чи перевірки офісу на пожежну безпеку Двайтом Шрутом? </p> <p style="text-align:justify">Можливо, проблема “Газети” в тому, коли вона вийшла на екрани. Вона з'явилася в епоху кризи ідей, коли серіало- та кінобудівництво більше налаштовані фабрикувати ребути і ремейки, аніж оригінальні проєкти. “Газета” й справді повністю відповідає своєму “опенінгу”, в якому вісник Toledo Truth-Teller використовують як завгодно, але не за призначенням: загортають у нього рибу або ж грають на ньому в карти. Користі від такої “Газети” небагато.</p> <p><strong>Кадри: IMDb</strong></p>